Новое Время, 24 грудня, 2019, колонка Дмитра Коваля, заступника міністра охорони здоров’я. Ухвалення закону не означає, що усі пацієнти зможуть отримати необхідний орган одразу — та він напевне означає, що цей день наближається. І ось чому

320 народних депутатів напередодні різдвяних свят зробили важливу справу для України. Ця справа, без перебільшення, є життєво необхідною для більш ніж 5 000 українців і членів їх родин, які роками чекають на складні операції з пересадки органів.

З 20 грудня 2019 року в Україні законодавчо урегульовано проведення трансплантації: депутати ухвалили закон про внесення змін до деяких законодавчих актів, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині.

Українці довго чекали цього дня. При потребі близько 5 тисяч трансплантацій на рік за усі роки незалежності в Україні їх провели менше 2,5 тисяч. Аби зберегти життя, люди змушені робити такі операції за кордоном, а держава — виділяти на це мільйони, яких на всіх не вистачає. Питання ускладнюється ще тим, що за кордоном пацієнт може місяцями чекати потрібного органу, адже всі країни передусім забезпечують потреби власних громадян.

До того, щоб запровадження системи трансплантації відбулося в Україні, доклали зусиль багато людей. Дехто пророкував невдачу, а хтось просто не вірив, що вийде зрушити з місця цю велику глибу. Та я знаю, що відтепер у людей з’явилася надія. Попереду ще багато роботи і доопрацювань, але вже можна казати, що цей закон відкриває початок системи трансплантації в нашій країні.

Що ж конкретно вирішують зміни до закону про трансплантацію?

Якщо старий закон був відірваний від реалій, оскільки був написаний без взаємодії з профільним міністерством і лікарями та не враховував питань, які постають перед практиками, новоухвалений — усуває бюрократичні перешкоди і дає можливість впровадити чіткі, прозорі та будь-кому зрозумілі правила проведення трансплантацій. Багато невластивих для законів положень перенесено до підзаконних нормативно-правових актів — це знімає додаткові перепони, щоб лікарі хотіли і могли здійснювати трансплантацію в країні.

Важливі зміни будуть саме для лікарів. Наприклад, з’являється можливість залучення консиліуму лікарів із діагностики смерті мозку. В разі, якщо в лікарні немає обладнання або фахівці не відповідають необхідним критеріям, до цієї лікарні можливо буде спрямувати виїзну бригаду. Тобто пацієнт знаходиться у лікарні - а діагностичне обладнання та лікарі їдуть до нього, а не навпаки. Також тепер можливо залучити до цього процесу судмедексперта, який додатково захищає як лікаря, так і пацієнта.

Впровадження в постійну практику діагностики смерті мозку має велике економічне значення при застосуванні нової моделі фінансування закладів охорони здоров’я. Коли лікарня отримує і витрачає кошти відповідно до системи діагностично споріднених груп, важливим є припинення «лікування» померлої особи. Проведення діагностики смерті мозку може розпочатись лише при наявності цілої низки симптомів та ознак, які чітко визначені у відповідному наказі, й зовсім не означає, що пацієнт у подальшому має стати потенційним донором. Таку можливість визначає лише трансплант-координатор і, знову ж таки, на підставі чітких затверджених критеріїв.

Для лікарняних закладів, в яких може відбуватись забір органів, скасовано необхідність мати ліцензію на трансплантацію. Достатньо буде мати ліцензію на медичну практику з відповідним переліком лікарських спеціальностей. Так зроблено тому, що трансплантація в цих лікарнях не відбувається — забір органів є оперативним втручанням з видалення органу, яке може виконуватись у відділеннях загальної хірургії. При цьому, саме таке втручання проводиться фахівцями з центру трансплантації без участі, але під контролем трансплант-координатора. Забрати орган у підвалі не вийде.

Ми відмовились від створення нового органу центральної влади, ще одного міністерства. Не витрачаємо десятки мільйонів, які краще витратити на медобладнання та лікування хворих. Натомість створюється Центр трансплант-координації, що буде підпорядковуватись МОЗ і забезпечуватиме дотримання учасниками процесу трансплантації необхідних вимог і правил. В його структурі будуть специфічні департаменти з органної трансплантації, трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, біоімплантів. Аби бути мобільним, Центр матиме штат трансплант-координаторів, які зможуть розташовуватись у будь-якому регіоні країни задля можливості здійснення виїзду в лікарню, де немає такого фахівця.

Саме Центр трансплант-координації здійснюватиме адміністрування головної інформаційної системи для трансплантації - Єдиної державної інформаційної системи (ЄДІСТ). Головною метою цієї системи є автоматизоване знаходження пари донор-реципієнт, управління та облік необхідних баз даних. Перед тим як ЄДІСТ стане обов’язковим і єдиним інструментом для такого визначення, буде підтверджено відповідність комплексній системі захисту інформації.

Змінами до закону про трансплантацію ухвалено розділення інформаційної системи на дві складові: трансплантації органів і трансплантації кісткового мозку, позаяк вони працюють за різними алгоритмами. Донор кісткового мозку — жива і здорова людина, яка через кілька днів повністю відновлюється — це, по суті, відновлювальне донорство. І пошук пари відбувається по тому, хто потребує пересадки кісткового мозку. Донора шукає сертифікований фахівець виходячи з певних критеріїв, у співпраці з лікарем-клініцистом. У трансплантації органів, коли є посмертний донор — шукають отримувача, пацієнта, який чекає на пересадку, і якому цей орган підходить. Такий пошук буде проводитись в автоматизованому режимі, без залучення людини.

Трансплантація кісткового мозку тепер теж має поштовх до розвитку. Державному реєстру потенційних донорів кісткового мозку, який є складовою ЄДІСТ, тепер дозволено користуватись даними і можливостями відповідних недержавних реєстрів. А в Україні існують недержавні реєстри, які вже сертифіковані світовим реєстром донорів кісткового мозку. Це означає, що в нас з’явилась можливість пошуку донора кісткового мозку по всьому світу, що забезпечить старт трансплантації від неродинного донора.

Існує хибна думка про те, що відтермінування запровадження ЄДІСТ з 1 січня 2020 року на 1 січня 2021-го несе загрози проведенню трансплантацій. Це не так. Насправді перенесення повного запуску ЄДІСТ відбулось саме для того, щоб не допустити блокування трансплантацій. Адже вони мають розпочатись вже у першій половині 2020 року. Зараз наші експерти працюють чітко за графіком і з 1 квітня 2020 року ЄДІСТ запрацює в режимі тестової експлуатації. Обов’язковою для застосування ЄДІСТ стане з 2021 року.

Корекція кримінальної відповідальності за порушення порядку трансплантації, безумовно, стала важливою складовою змін. Якщо в попередній редакції будь-яке порушення порядку призводило до 3 років ув’язнення, то в новій до таких наслідків призводять лише випадки, коли доведено умисне порушення порядку, що призвело до завдання шкоди пацієнту. Відповідальність лікарів має бути, але у випадках, коли дії були умисними.

Загалом, проведено величезну роботу зі залученням провідних українських та іноземних фахівців, вивчено досвід з організації трансплантації в США, Іспанії, Білорусі та інших країнах. В МОЗ створено робочі групи з розвитку системи трансплантації, трансплантації кісткового мозку та діагностики смерті мозку. До цих груп увійшли лікарі, які мають практичний досвід і сертифікати з трансплантації, отримані в Україні та за кордоном. Опрацьовано багато документів, які регулюють проведення трансплантації в різних країнах. Відмічу, що у таких випадках надзвичайно важлива спрацьованість законодавчої та виконавчої гілок влади. І я реально відчув, що вона є.

Також є розуміння необхідності впровадження ефективних механізмів фінансування, забезпечення пацієнтів після трансплантації необхідними лікарськими засобами, механізмів контролю якості та інших складових, які зроблять трансплантацію в Україні безпечною та зрозумілою.

Ухвалення закону не означає, що усі пацієнти зможуть отримати необхідний орган одразу — та він напевне означає, що цей день наближається.