Університети фінансуватимуть відповідно до результатів їх діяльності

Департамент комунікацій Секретаріату Кабінету Міністрів України, 24 грудня 2019. Уряд прийняв рішення про зміну підходів до фінансування університетів.

«Змінюємо підходи до фінансування університетів – будемо фінансувати заклади вищої освіти відповідно до результатів їх діяльності», – зазначив Прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

Вже з січня буде працювати формульний підхід – 80% бюджету виші отримуватимуть гарантовано для базових видатків, решту – залежно від позиції у міжнародних рейтингах, відсотка працевлаштування випускників, обсягу залучених із альтернативних джерел коштів тощо.

«Відходимо від традиційного показника по кількості студентів», – підкреслив Глава Уряду. Це дозволить підвищити якість освіти, яку студенти отримують в університетах, і стимулюватиме економічно раціональну поведінку університетів.

________________________________

Щодо Постанови КМУ від 24.12.2019 р. № 1146 про формульне фінансування закладів вищої освіти

1. Сьогодні фінансування закладів вищої освіти (ЗВО) з державного бюджету здебільшого визначається трьома факторами: 1) обсяг фінансування у попередньому році плюс корекція на рівень інфляції; 2) кількість студентів, які навчаються у ЗВО за державним замовленням; 3) неофіційні домовленості керівництва ЗВО з державним замовником (для більшості державних ЗВО державним замовником є МОН, для меншості – інші міністерства/відомства, у сфері управління яких перебувають ці ЗВО).

2. Така система фінансування недостатньо прозора. Вона не дає можливості закладу планувати свій кошторис на рік-два-три вперед, адже державне фінансування ЗВО суттєво залежить від щорічного набору першокурсників. Крім того, через постанову КМУ від 17.08.2002 р. № 1134 кількість викладачів (точніше, штатних посад науково-педагогічних працівників) у ЗВО прив’язана до кількості студентів. Тому ЗВО не можуть собі дозволити відраховувати студентів, наприклад, за неуспішність, що призводить до зниження якості освіти (диплом видають і тим студентам, які насправді не досягають необхідного рівня підготовки).

3. Нова постанова про формульне фінансування передбачає чотири новації.

a. По-перше, відтепер обсяг державного фінансування ЗВО у наступному році залежить від обсягу його державного фінансування у попередньому році, із поправкою (в плюс або мінус) на певні показники його діяльності. До таких показників включено зокрема розмір ЗВО (більші заклади одержать більшу суму), показник наукової діяльності (сума коштів, яку ЗВО залучає на проведення досліджень), місце розташування ЗВО (заклади, що розташовані не у Києві, Харкові або Львові, одержать більшу суму). Аби зміна обсягу державного фінансування ЗВО не була надто різкою, встановлюватиметься певний коридор — мінімальний і максимальний обсяг фінансування, в межах якого визначатиметься обсяг коштів, які одержить конкретний ЗВО згідно формули.

b. По-друге, передбачене збільшення фінансування підготовки студентів за окремими високовитратними та/або вузькопрофесійними спеціальностями, такими як музичне мистецтво, медицина, інженерні спеціальності.

c. По-третє, на ЗВО, для яких запроваджується формульне фінансування, не поширюватиметься вимога про відповідність кількості викладачів до кількості студентів, отже, ЗВО одержать в цьому питанні певний простір для маневру.

d. По-четверте, державне замовлення на підготовку фахівців зможуть одержувати приватні ЗВО, хоча відповідний механізм ще не запроваджений.

4. Наслідки:

a. Державне фінансування діяльності кожного окремого ЗВО стане більш прозорим, його обсяг більшою мірою визначатиметься показниками, які (хоча би потенційно) можна перевірити, і меншою — неофіційними домовленостями.

b. Більші ЗВО матимуть пріоритет у збільшенні фінансування. Отже, формула підштовхуватиме менші ЗВО до об’єднання із більшими або до припинення своєї діяльності.

c. Формула сама по собі не запроваджує фінансову автономію ЗВО (наприклад, можливість самостійно встановлювати розмір посадових окладів викладачів), але є певним кроком на шляху до такої автономії.

d. Формула не розв’язує проблему нераціональності самої системи державного замовлення на підготовку фахівців, за якої держава щороку визначає кількість фахівців за кожною спеціальністю і рівнем освіти, підготовка яких фінансується з державного бюджету. Тоді як об’єктивні показники для визначення цієї кількості для більшості спеціальностей відсутні.

Євген Ніколаєв, експерт з питань вищої освіти, 13 січня 2020 р.