30 КВІТНЯ 2024, sud.ua

Викладено у новій редакції Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги. Порядком передбачено формування тарифів відповідно до планового обсягу надання соціальних послуг та економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних стандартів надання соціальних послуг, планового змісту соціальних послуг для визначеної категорії отримувачів соціальних послуг; самостійне визначення надавачем соціальних послуг калькуляційної одиниці соціальної послуги; можливість затвердження тарифу як на рік, так і на менший період часу до закінчення календарного року; за рішенням засновника надавача соціальних послуг встановлення нижчого тарифу на соціальну послугу, ніж передбачено відповідними розрахунками, якщо частина витрат на надання соціальних послуг може бути покрита за рахунок ресурсів надавача соціальних послуг чи інших джерел, не заборонених законодавством.

Лабораторія законодавчих ініціатив на https://decentralization.ua/, 06.06.2024

У травні 2024 року набрала чинності оновлена Постанова КМУ №486, де викладено порядок регулювання тарифів на соціальні послуги, що не лише не вирішило проблеми з державними стандартами соціальних послуг, але подекуди поглибило їх. По-перше, не для всіх соціальних послуг наявні державні стандарти, частина з них були затверджені ще до 2019 року, тобто до прийняття нового ЗУ «Про соціальні послуги», по-друге, державні стандарти потребують приведення у відповідність до норм оновленого Порядку.

Таким чином, неможливо встановити тариф та розрахувати вартість соціальної послуги у випадку відсутності державних стандартів, а відтак – сформувати планові витрати бюджету на соціальну сферу.

У законодавстві є різні можливості для залучення недержавних надавачів, але вони мають деякі недоліки з точки зору системи фінансування та проведення конкурсів. Так, за процедурами соціального замовлення недержавні надавачі укладають договір з громадою на надання послуг. Проте у зв’язку з обмеженістю коштів місцевих бюджетів реалізація укладеного договору може гальмуватися через затримки виплат з бюджету. За затвердженим механізмом закупівлі соціальних послуг, очікуваний граничний строк отримання компенсації за надані соціальні послуги може складати більше двох місяців, якщо інше не визначено у договорі. Це призводить до того, що недержавні надавачі послуг повинні покривати витрати, у тому числі на виплату заробітної плати, надання соціальних послуг за власний рахунок, без отримання будь-яких авансових платежів. І тут варто враховувати, що якщо організація чи фонд є невеликими за масштабом економічної діяльності, то не завжди мають вільні кошти для покриття витрат. Більше того, існує ризик штучного заниження вартості соціальної послуги, оскільки обсяг бюджетних коштів, необхідних для виплати компенсації, формується з урахуванням фінансових можливостей місцевого бюджету.

Ці складні фінансові та закупівельні процедури мають негативні наслідки для розвитку ринку соціальних послуг, і недержавним надавачам простіше залучати кошти на операційну діяльність через гранти, благодійну допомогу та інші дозволені джерела. Для вирішення цих проблем необхідні чіткі рішення — інакше до проблем, що вже накопичилися, поступово будуть додаватися нові й нові — а це може призвести до гостріших наслідків.